НОВИНИ‎ > ‎

Один для всіх

опубліковано 3 трав. 2017 р., 06:39 Маріна Власюк
Депутати пропонують встановити єдиний підхід до визначення ставок судового збору для всіх юрисдикцій, а також однакову ставку для апеляційного та касаційного оскарження.

Тема судового збору, а саме — його доцільності та розміру, продовжує непокоїти законотворців. У парламенті великою групою депутатів із різних фракцій зареєстровано чергову ініціативу — законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уніфікації системи та ставок судового збору» (№ 6258). Запропоновані революційні зміни в разі їх прийняття можуть стати справжнім випробуванням для судової системи, адже законопроект передбачає перегляд підходів до ставок судового збору як для фізичних, так і для юридичних осіб, а також перегляд ряду об’єктів справляння судового збору та переліку суб’єктів, що звільнені від його сплати.

У пояснювальній записці до законопроекту говориться, що зміни у сплаті судового збору 2015 року призвели до ситуації, коли судова гілка влади стала суб’єктом господарювання та джерелом заробляння коштів для бюджету. Аргументація депутатів-авторів традиційна для ініціатив у цій сфері: мовляв, існуючий розмір судового збору необґрунтовано великий, а тому слугує свого роду системою блокування доступу до судового захисту порушених чи оскаржуваних прав, що є неприпустимим з точки зору Конституції України. Також у депутатів є претензії до скасування верхньої межі судового збору та значного його збільшення у майнових спорах, у тому числі щодо оскарження рішень органів державної влади. Зміни, які пропонуються законопроектом, не стосуються якихось окремих нюансів судового збору, а є комплексними та радикальними, тому вже викликали резонанс у суспільстві та суддівській спільноті.

Перш за все, пропонується встановити, що судовий збір не справляється у справах про кримінальні та адміністративні правопорушення, а також за заяви, апеляційні та касаційні скарги про захист прав споживачів. При цьому судовий збір згідно з проектом справляється за звернення до суду в порядку статті 1833 Кодексу адміністративного судочинства України з поданням. Також передбачається впровадити єдиний підхід до визначення рівних ставок судового збору для всіх судових юрисдикцій. На думку ініціаторів проекту, це поставить знак рівності у фінансовій доступності юрисдикцій для учасників процесів. Серед важливих новацій — встановлення однакової ставки судового збору при зверненні як до апеляційної, так і до касаційної інстанції (110 % ставки, що підлягали сплаті при поданні заяви).

Ставки судового збору заплановано зменшити. Зокрема, для юридичної особи за подання позовної заяви майнового характеру запропоновано ставку 0,5 % від ціни позову, але не менш ніж один розмір і не більше за 150 розмірів прожиткового мінімуму (зараз — 1,5 % ціни позову). А фізичній особі позовна заява майнового характеру згідно з проектом обійдеться у 0,2 % (зараз — 0,4 %), та не більш ніж три розміри прожиткового мінімуму (зараз — п’ять). Що стосується заяв немайнового характеру, передбачено зниження судового збору з одного до 0,4 розміру прожиткового мінімуму (для юридичних осіб) та з 0,4 до 0,1 розміру прожиткового мінімуму для фізичних осіб.

В окремий пункт пропонується виділити позовні заяви про захист інтересів у сфері публічно-правових відносин, щодо відповідності рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування вимогам закону — як немайнові спори з фіксованим розміром судового збору, який планується стягувати з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги на підставі судового рішення за результатами розгляду справи. Також пропонується скасувати положення, що дозволяє застосовувати до особи, стосовно якої ухвалено судом постанову про накладення адміністративного стягнення, додаткову фінансову санкцію у вигляді судового збору.

Ще одна суттєва зміна — введення поняття та класифікації документів про сплату судового збору. Такими документами згідно з проектом є:

— квитанція установи банку або відділення зв’язку, які прийняли платіж;

— платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення. У разі якщо сплата судового збору здійснюється шляхом перерахування коштів з рахунка вкладника, відкритого в установі банку, додається довідка, засвідчена підписом контролера та скріплена печаткою установи банку.

Окрім цього, законопроектом розширюється перелік осіб, які можуть не сплачувати збір: передбачається додати професійні спілки у справах про порушення роботодавцем гарантій їхньої діяльності; пенсіонерів у справах щодо спорів, пов’язаних з розглядом питань стосовно їхнього пенсійного забезпечення та соціального захисту; позивачів у справах, пов’язаних з порушенням прав, визначених статтею 6 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»; заявників у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України. Державні органи, установи, організації, громадські організації та громадян запропоновано відновити як суб’єктів, що звільняються від сплати судового збору як учасники процесів щодо захисту прав та інтересів інших осіб, які звільнені від сплати судового збору.

Законопроект потребує доопрацювання, вважає Антон Мартиненко, адвокат АО «Шкребець і Партнери»: «Законопроект № 6258, на відміну від більшості зареєстрованих у Верховній Раді України, можна віднести до тих, що кардинально змінюють підходи до справляння судового збору. У цілому мета законопроекту є певною мірою виправданою, однак засоби її реалізації потребують суттєвого доопрацювання. Зменшення розміру судового збору відповідає положенням Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя, № R(81)7 від 14 травня 1981 року, проте значне заниження такого розміру може призвести до зловживання правом на судовий захист. Уніфікація ставок для судів усіх юрисдикцій є можливою, однак, на наш погляд, адміністративне судочинство має свою специфіку і доступ осіб до нього апріорі повинен бути легшим, що, у свою чергу, потребує диференціації розміру судового збору для адміністративного та інших видів судочинства. Безумовно, позитивною тенденцією є розширення кола пільговиків, що також пропонується іншими законопроектами. Проте слід наголосити на неузгодженості та недосконалості деяких пропозицій. Так, як мету проекту зазначено виокремлення спорів про захист інтересів у сфері публічно-правових відносин щодо відповідності рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування вимогам закону як немайнових з фіксованим розміром судового збору. Однак у проекті № 6258 немайновий характер та, як наслідок, застосування фіксованого розміру судового збору визначено лише стосовно спорів до контролюючого органу при застосуванні положень Податкового кодексу України, що свідчить про невідповідність положень проекту поставленій меті. Ініціатива щодо контролю за виконанням судового рішення зі сторони суду є декларативною, оскільки проект не містить жодних інструментів та механізмів здійснення такого контролю. З урахуванням викладеного слід підкреслити, що законопроект потребує доопрацювання».

Невеличкою, але важливою зміною законопроект суттєво уточнює цілі витрачання коштів, одержаних від сплати судового збору: окрім забезпечення здійснення судочинства, їх планується спрямовувати на функціонування судів (а не функціонування органів судової влади, як сформульовано зараз). «Слід зазначити, що «здійснення правосуддя» не є комерційною послугою держави, а є її обов’язком створити умови для функціонування системи правосуддя», — говориться у пояснювальній записці.

Безумовно, Конституцією України гарантовано рівність усіх учасників судового процесу, але це не скасовує необхідності фінансового забезпечення здійснення правосуддя та функціонування судів, і цю функцію виконує також і судовий збір. Зменшення ставок та часткове скасування судового збору, звичайно ж, сподобається позивачам та адвокатам, але що може статися із судовою системою після прийняття законопроекту № 6258, прогнозувати складно. Хоча перш за все напрошуються негативні передбачення, зважаючи на постійне недофінансування судів.

Автори законопроекту стверджують, що наслідком його прийняття буде, зокрема, «забезпечення доступу до правосуддя відповідно до європейських стандартів судочинства». Як відомо, Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що існування судового збору не обмежує право на доступ до правосуддя, більше того — попереджає подання безпідставних позовів, перевантаження судів. Але при цьому розмір судового збору повинен бути «розумним», враховувати фінансове становище позивачів та інтереси держави, не перешкоджати доступу до суду.

Можна багато і довго сперечатися про «економічну доцільність» та «соціальну допустимість» розмірів судового збору, але підходити до реформування цієї сфери потрібно виважено, щоб не зашкодити ні особам, які звертаються до судів за захистом, ні самим судам.
Comments